ЖИТТЯ

Купивши на ринку сумку, я принесла додому щастя

Почалося з того, що я купила собі нові туфлі. Через Інтернет. Хоча і сумнівалася в успіху задуму, але туфлі виявилися просто ідеальними, дуже якісними і відразу сіли на ногу.

А тут біда – жодна з моїх сумок ніяк не поєднуються з новим взуттям. Шукала щось підходяще, але нічого не подобалося. Подруга запевнила мене, що бачив на ринку саме таку, як треба.

В суботу ми з нею пошкандибали на ринок. Знайшли потрібний прилавок, і я дійсно побачила саме таку сумку, про яку думала! На вигляд не дуже велика, але містка, в колір до туфель, дизайн просто супер. Турки робили. Подруга в цей час пішла приміряти джинси.

Я оплатила сумку, продавець сказала: «Упакую тобі, красуню, він принесе тобі щастя і любов, амінь». Я не дуже зрозуміла, чому сумка – «він» і чому «амінь». Ну добре, обмовилася тітонька, буває.

Подруга покрутилася в джинсах – сіли на ура. Ми задоволені пішли – я з новою сумкою, а вона з «американськими» штанцями, зшитими в тій же Туреччині.

Реклама

Вдома мене чекав непростий вечір – у тата день народження, за мною закріпили обов’язки спекти тортик і приготувати мій фірмовий рибний пиріг. Сумку я поклала в передпокої і зайнялася випічкою.

Один раз, пробігаючи повз нової сумочки і посилаючи їй повітряний поцілунок, я почула дивний писк, але мені було не до цього – пиріг кликав і погрожував згоріти до вугілля.

Коротше, коли все було готово, я вирішила помилуватися сумочкою, взяла її в руки, а вона як пискне! Від несподіванки я її впустила, звідти щось вискочило і кулею забилося під диван. Я толком і розглянути не встигла.

З переляканим серцем підняла сумку, заглянула, а там ганчірка всередині, волога вся, запах – як в туалеті. Зрозуміла – кошеня мені підсунули в сумку. Це і був той «він», який повинен принести мені щастя і любов. Видно таким способом кошенят роздавали!

Дивно, але я навіть не засмутилася. Сумку виставила на балкон, а сама полізла під диван дивитися на «доставщика щастя».

Там сиділо маленьке перелякане звірятко і тихенько попискувало від страху. Я насилу його витягла. Це було різнобарвне диво з смарагдовими очима. Я понесла його на кухню, підігріла молочка. Кошеня було дуже голодне.

Я розгублено сиділа і дивилася на нього – в мої плани не входило заводити кішку, але не викидати ж малюка на вулицю. Майнула думка віднести продавщиці назад, але вона (думка) мені не сподобалася.

А ось кошеня подобалося дуже. Відразу й ім’я прийшло на розум – Бусинка, чомусь я була впевнена, що це дівчинка.

Мені вже треба було йти до тата на іменини, я спорудила з коробки і туалетного паперу лоток, зробила затишне гніздечко зі старого рушника і поїхала. Нікому не розповідала про Бусинку – це моя таємниця поки.

Коли повернулася, насамперед побігла шукати, де моя кішечка. Вона солодко спала в гніздечку, з’ївши всю залишену їжу.

Так ми стали жити разом, мені дуже подобалося гратися з Бусинкою, вона дуже делікатна і акуратна. Я навіть менше часу в Інтернеті стала проводити.

А тут я помітила, що у вушку у неї щось чорне, злякалася. Знайшла телефон ветклініки, там сказали – давайте, це швидше за все вушний кліщ, ми почистимо, закапаємо. Нічого страшного.

Я привезла Бусинку, потрапила на прийом до молодого лікаря. Олегом його звуть …

Зараз ми з Олегом готуємося до весілля. Я неймовірно щаслива. Так моя Бусинка принесла мені любов і щастя! Як і було обіцяно, без обману!

Картинка – www.wday.ru.

Реклама
Читати далi

Також цiкаво:

Close