ЖИТТЯ

ПРО ШАПОЧКУ І ПОДЯКУ

Про шапочку.

Є хороший анекдот про те, як чоловік врятував потопаючого хлопчика, ризикуючи життям. І мама хлопчика знайшла героя. І вимогливо запитала: ” Де синова шапочка?”

Я про цю шапочку часто чую. У ситуаціях, коли треба встати на коліна і подякувати Господу Богу. І рятівникам. Але всі думки – про шапочку.

Реклама

У однієї жінки дочка тяжко захворіла. Важкою хворобою. Не хочу навіть писати. І лікарі порадили готуватися до гіршого, але все одно проводили лікування – хороші лікарі. Хоча була вже така стадія, що лікування марне майже.

І пройшло три роки, і я знову зустріла жінку.
І боялася запитати, але вона сама стала розповідати, що все дуже, дуже погано. Просто жахливо. За що їй таке жахливе життя і важкі випробування?

Наприклад, у дочки на роботі поганий начальник. І заважає їй зайняти більш високе положення, а йти не хочеться – зарплата дуже хороша і всякі бонуси. Западня, одним словом.
І онук часто хворіє – у нього нежить.
І чоловік дочки нечемний, можна сказати, грубіян.
І машину взяли в кредит, «БМВ», так тепер кредит треба платити.
Страшне життя.

Тобто, кажу, дочка одужала! Мільйон ура! Яке диво, яке щастя – вона одужала! Я так на це сподівалася, так підтримувала при зустрічі, але навіть я до чудес ставлюся обережно і на них не сподіваюся – на те воно і диво. Гарантій немає.

Жінка здивувалася моєму ентузіазму і продовжила розповідь про поневіряння і страждання. Ще адже кредит. Дочка адже заміж вийшла, дитину народила, довелося брати кредит на трикімнатну квартиру.

І навіть жінка ледь не заплакала, розповідаючи сумну історію. А я боязко думала про грім небесний, щоб він не пролунав далеко глухим грозовим гуркотом … І про дідуся Горького згадала, як він говорив похмуро: «Ех, люди-и-и» …

Ганна Валентинівна Кирьянова

Реклама
Читати далi

Також цiкаво:

Close