ГУМОР

Зайчик

Вночі перед під’їздом на асфальті з’явився напис «Зайчику, я люблю тебе!». Білою емалевою фарбою поверх недбалості праць двірника. Всі шістдесят жінок під’їзду Зайчикового віку (від десяти до 60 років) в цей ранок виглядали загадковіше чорних дір космосу. По обличчю кожної читалася абсолютна впевненість, що послання адресоване саме їй.
– Як це зворушливо. – розчулилася одна з жінок. – Справжній чоловік і романтик зростає. Я-то думала так зараз не залицяються.
– І не кажіть. – підхопила інша. – І тільки одна єдина знає, що це написано тільки для неї.
– Вже вона-то точно знає! – залилася рум’янцем перша. – Але не розповість нікому.
– Це для моєї Марійки писали. – зауважив мигцем батько однієї з гіпотетичних зайчиків.
– Ну ну. Помилок-то немає! – заперечили жінки. – Кома де треба…
– Ну так і почерк рівний. – заперечив вражений батько. – Не сліпа людина, мабуть писала. Так що і не вам, ймовірно.
Так, слово за слово, розгорівся конфлікт статей, поколінь і соціальних верств. З мордобоєм, лайкою і розірваними бусами. Приїхав наряд поліції помилувався з півгодини на побоїще зайчиків під’їзду і тільки потім розтягнув усіх.
На наступний ранок напис змінився. Хтось уточнив дані і тепер напис був більш конкретним «Зайчику з 6-го поверху, я люблю тебе». Зайчики з інших поверхів почувалися до крайності ображеними в найкращих почуттях.
– Це ж треба такою сволотою бути. – повідомила екс-зайка років сорока з п’ятого поверху. – Розмальовувати-то – воно розуму багато не треба. Подарував би квітів чи що.
– І не кажіть. – підтримала ще одна розвінчана, з роздряпаним ще вчора в ім’я романтики, обличчям.
Зайчика з шостого поверху зверхньо поглядали на всіх і мрійливо дивилися вглиб себе. Цю мрійливу задуму не оцінив чоловік однієї із зайчиків. Він хотів було нарікати дружині на негідну поведінку, але захопився і ляснув по п’ятій точці бідну жінку задля більшого задоволення всіх інших зайчиків під’їзду.
На наступний день напис зафарбували і на білому тлі чорною фарбою з’явилося «Мільпардон, помилка. З п’ятого поверху зайчик-то! Люблю тебе. ».
З шостої ранку почали підтягуватися глядачі з сусідніх під’їздів. І не дарма. Рівно о сьомій, біля під’їзду, марно ображена жінка з шостого поверху надавала ляпасів своєму нестриманому чоловікові за те, що він козел ревнивий. Чоловік винувато сопів і з ненавистю поглядав на літери на асфальті. Жінці аплодували всі інші жінки двору, вкладаючи всі свої образи на супутників життя в овації. Чоловіки співчували обличчям і жестами, але сказати щось вголос не наважувалися.
– Бач, як під монастир підвів всіх. – зітхнув якийсь чоловік років п’ятдесяти. – Ні щоб по секрету на вушко сказати коханці своїй. Так ні – треба народ баламутити.
– А мені, припустимо, ніхто не говорить нічого вже років двадцять п’ять – і нічого. Не помер поки. – винувато пробурмотів мужик.

Реклама


– Ото ж бо й воно. – похитала головою жінка і повернулася до видовища.
– На п’ятому-то незаміжніх жінок немає! – раптом вигукнув один з чоловіків.
– А що ж в заміжню закохатися не можна вже нікому? – розлютувалася жінки п’ятого поверху. – Пикою не вийшли, чи що? Що ти мовчиш, а? Твою дружину потворою обзивають, а ти? Так і будеш стояти?
Приїхав наряд поліції викликав підмогу і вже трьома екіпажами вони реготали і ставили ставки. Після всього розняли забіяк і оформили двадцять три адміністративних порушення за бійку.
Вранці на асфальті красувалося «А чого всі ці курки щоки дмуть-то? Зайчик- це мій чоловік з п’ятого поверху. Люблю тебе, зайчику! ». Вахтер прочитав це все, ахнув, відразу викликав поліцію і чотири екіпажі «Швидкої допомоги».
– Навіщо вам чотири? – допитувалася диспетчер. – Чого у вас відбувається щось там?
– У нас на п’ятому чотири зайчика живуть! – незграбно пояснював вахтер. – І все одружені. Так що покваптеся – постраждалі ось-ось будуть.
– Ах ти бовдур! – завили на п’ятому поверсі і пролунав шум побутової сварки з рукоприкладством і псуванням майна.
– Альо! – закричали всі жителі під’їзду з двору. – Нечесно так. Спускайтеся вниз – щоб усі бачили.
– Зараз. – вийшла на балкон п’ятого поверху жінка в бігудях. – Швидкій там не загороджує дорогу.
Санітари пронесли двох постраждалих. Ще один зайка вийшов сам, гордо оглянув присутніх, пригладив різко посивіле волосся, проводив підбитим оком обидві карети «Швидкої допомоги» і сказав: – Слабаки! Ганчірки!
Після чого посміхнувся беззубим ротом і втратив свідомість.
– Е-е. Громадяни … – захвилювався натовп. – А де четвертий-то? Може треба йому на допомогу йти? Може двері вибити і забрати непритомного у цієї фурії?
– Що за збори тут? – вийшов останній із Зайчиків з під’їзду. – Робити вам всім нічого?
Натовп здивувався- чоловік був чисто поголений, причесаний, одягнений в свіжу сорочку і взагалі – чудовий як залежаний в РАГСІ наречений.
За чоловіком вийшла його дружина, поправила демонстративно чоловікові зачіску і сліпуче посміхнулася сусідам. Віро, ти чого? Байдужа якась? – ахнули жінки.- Чого це? – здивувалася Віра.- Це ж я писала. Своєму. Люблю його – ось і дай, думаю, напишу. А можна хіба? – Ось ти скажи – ти нормальна? !! – заверещали сусіди.- Нормальна, знизала плечима Віра. – А ви?

Реклама
Читати далi

Також цiкаво:

Close